За гарячими слідами Злукакемпу

День Соборності України в Чикаго пройшов символічно та продуктивно: відбулася злука українських студентів США та української Діаспори, котрі разом протягом морозного зимового дня шукали спільні рішення для України виходу з економічної та політичної кризи.

В народі існує нарікання на українську молодь та українських студентів, котрі, начебто, мріють втекти за кордон, здобути освіту та на віки забути про Україну. Можливо, великою мірою це переконання виправдане, однак баркемп-конференція ZLUKACAMP  стала доказом того, що є українська молодь, котра сприймає навчання у США, як тимчасовий буфер для здобуття освіти і досвіду перед поверненням в Україну, котрий потім  обов’язково використає для розбудови своєї держави.

Конференцію розпочали з географії та створили мапу України, де кожен учасник відобразив місто чи село в України, з яким себе асоціює. Як виявилося, в просторій залі Сапомопочі зібрався люд з усіх куточків України: від Львова  до Луганську, від Керчі та Одеси -  до Жмеринки. І навіть пан Мирон Куропась та письменниця пані Валя Дудич-Лупеску, котрі народилися та виросли в Чикаго, знайшли свій куточок в Україні.

Першим з доповіддю про історію української Діаспори та про секрети збереження українською громадою своєї культури та ідентичності в Америці виступив доктор Мирон Куропась.  Пан Мирон вразив студентів фактом, що найстарішим безперервним україномовним виданням у світі є газета “Cвобода”, котра видається у США з 1893 року. В деталях учасники дізналися про особливості усіх чотирьох хвиль міграції українців у США, і, як не дивно, виявилося, що  проблеми імігрантів першої хвилі, котрі існували в громаді ще 100 років тому, схожі з проблемами сучасності, –  це відсутність єдності серед українців  та низький рівень усвідомлення української ідентичності.

Якщо протягом майже століття основною місією українська громада у США вбачала боротьбу за незалежність України та збереження української культури у США, то тепер завдання дещо змінилися. В Україні вже немає чіткого зовнішнього ворога, а десь глибоко в суспільстві вкорінений внутрішній ворог. Хто він? Більшість доходить висновку, що його назва - корупція.

Механізми викорінення корупції запропонувала студентка аспірантури університету Норсветерн, випускниця програми USA/USA Маріна Залозная, народжена в Керчі. Маріна провела соціологічне дослідження корупції у вищій освіті України, в котрому вона на високому академічному рівні висловила тезу, протилежну до офіційної політики Світового Банку: “корупція в Україні є, однак вона перебуває на організаційному рівні. Це зовсім відрізняється від офіційних даних міжнародних організацій, котрі вважають, що в українському соціумі діє культура корупції.” Залозная запевняє:  “Така різниця важлива!  Соціологічні дослідження формують політику міжнародних організацій відносно України, однак первинні дані українських соціологічних досліджень – викривлені, бо сучасна українська соціологія, як наука, успадкувала радянський ідеологічний підхід. Якщо Світовий Банк вважає, що в Україні живе  культура корупції, то її викорінити фактично неможливо. Реалії ж показують, що в  Україні багато осіб дають хабарі, але багато – ні. Корупцію на організаційному рівні подолати можна, потрібно запроваджувати механізми прозорості дій установ та організацій. Саме на цей напрямок має бути спрямована політика Світового Банку відносно України”.

Юлія Ращупкіна, стипендіатка американської програми Маскі, студентка за магістерською програмою з державного управління в університеті Небраски в Омасі, подолала 500 кілометрів, щоб представити на конференції можливості співпраці Діаспори та українських громадських організацій. Народжена в Старобільску, що на півночі Луганщини, Юля вразила своєю вишуканою українською мовою.  Перед навчанням у Штатах Юля очолювали в Луганську громадську організацію “Східно-український центр громадських ініціатив”, котрий вже тривалий час  бореться за розсекречення генеральних планів українських міст. Генеральні плани, на основі яких відбувається будь-яка забудова в містах України, зазвичай, недоступні до громади, бо використовуються в корупційних схемах незаконного продажу міських земельних ділянок. Розсекречення цих планів, котрі за законами України повинні бути у відкритому доступі, перекриє важливу корупційну схему для українських чиновників. За словами Юлі, її організація зараз веде ряд судових справ проти чиновників та міських рад. Скоро ці судові справи мають дійти до Європейського Суду з прав людини.  


Юля також представила одну з найуспішніших всеукраїнських громадських кампаній в Україні – кампанію “Новий громадянин”, котра піл гаслом “Країну творять не політики, а громадяни” об’єднала всі дієві неприбуткові громадські організації України навколо ідеї активізації громадян та контролю над  владою. Ращупкіна запропонувала спільні дії з Діаспорою – як мінімум, Діаспора та українські студенти у США, могли б підтримати громадський рух в Україні інформаційно.

Оксана Польгуй, студентка університету Depauw  в Індіані, народжена в Чернігові, поділилася успіхами Американської програми USA/USA, котра допомагає талановитим старшокласникам України вигравати стипендії в найкращих університетах як США, так і інших країнах світу. Програму заснував ще в 1992 році  американець українського походження доктор Богдан Оришкевич з метою виховання нового лідерського потенціалу в Україні.  За часи існування програми стипендії в найкращих вузах Америки, включаючи Гарвард, Колумбійський університет, Єль, МІТ, отримало більше 50 молодих талановитих українців.  Оксана поділилася нещодавними успіхами програми - один з випускників USA/USA  Роман Євстігнєєв, народжений в Полтаві, зараз навчається за стипендією в одній з найкращих підготовчих шкіл Америки. Склавши американський іспит з SAT  фактично ідеально (2390 балів з 2400 можливих), Роман вже зарахований до Єльського університету. Детальніше про програму ми ще писамитемо на сторінках видання “Час і Події”. Оксана також презентувала проект “Cлово Дня”, котрий створений для  популяризації української мови за кордоном  та дофінансування програми USA/USA.

Про перспективи втілення в Україні соціальних проектів з підтримки алко- та нарко- залежної молоді, розповів Віктор Бурлака, аспірант з соціальної роботи та клінічної психології університету Мічіган в Анн-Арборі. Пан Бурлака має досвід соціальної роботи в Дніпропетровську і свої академічні знання планує надалі втілювати задля допомогти молоді з обмеженими можливостями в Україні.

Після короткої перерви на піццу, котрій ми завдячуємо кредитівці “Самопоміч”, та тіснішого спілкування і знайомства між собою, учасники повернулися до мозкового штурму.

У світ магічного реалізму всіх запросила письменниця українського походження, котра народилася та виросла у Чикаго, пані Валя Дудич Лупеску. У  романі “The Silence of Trees” пані Валя знайшла спосіб відобразити свою українську ідентичність та пам’ять про долю українських імігрантів у США після Другої Світової війни. “Я росла завжди між двома світами  і двома ідентичностями. У дитинстві 4 дні на тиждень я відвідувала українську околицю і увібрала в себе глибоке переконання, що я мушу зберегти українську культуру. Але з іншого боку  - у мене було американське життя, американські друзі та моя американська приналежність. Я завжди була десь на межі, однак я не уявляю свого життя, якщо б мене позбавили чи української, чи американської ідентичності”,  - зізналася пані Валя. 


В ході обговорення роману пані Валі Дудич-Лупеску, учасники дійшли висновку, що твори про українську іміграцію та про світ українців за кордоном, потрібно донести до українського читача. З’явилася ідеї перекласти роман пані Валі Дудич-Лупеску на українську та видати його в Україні. За різними  даними, у світі нараховується від 5 до 10 мільйонів українських емігрантів, однак в самій Україні мало хто знає і уявляє про долю та світ іншої, закордонної України. Хіба Соборність України не включає єданння мільйонів українців в Україні з мільйонами українців за кордоном?

Згодом, до мозкового штурму ZLUKACAMP  приєднався Генеральний Консул в Чикаго пан Костянтин Кудрик. Натхненні підтримкою Консулату, студенти програми Фулбрайт Дарія Каленюк та Максим Плахотнюк поділилися практичними ідеями подальших студентських ініціатив, як у Чикаго, так і загалом у США.  

Пані Каленюк запропонувала стратегію повернення українських студентів в Україну. Навчання у США може бути перехідним етапом, в ході якого повинна вибудуватися команда українських молодіжних лідерів у США. Немає жодної інформації про кількість українських студентів у Америці, ніхто навіть не знає точно, скільки українців навчається у Чикаго. А насправді, ці люди потенційно можуть сформувати дивовижну команду небайдужої молоді і разом з Діаспорою творити проекти, направлені на підтримку України.
Повертатися в Україну є сенс, коли створена команда. Чому б студентам не об’єднатися   в широкомасштабний мозковий штурм в Америці і не почати діяти в команді? Дарія запропонувала механізми виявлення українських студентів у США та їх об’єднання через фан-сторінку  Ukrainian Students in USA  в мережі facebook.com. Усіх учасників конференції буде приєднано до інтернет-розсилки українських студентів у США, в рамках якої молодь розроблятиме подальші ініціативи. Каленюк презентувала ідею волонтеріату представників Діаспори в сільських ПТУ та технікумах - українських навчальних закладах, де навчається українська сільська молодь. Ідея “Молодь Сіл” буде представлена українськими студентами Америки у квітні 2011 року на світовому форумі молодих лідерів в Сан-Дієго, де відбудеться конференція Clinton Global Initiative.

Максим Плахотнюк у своїй презентації про перспективи студентських ініціатив у Чикаго, звернувся з пропозицією до Генерального Консула пана Костянтина Кудрика. Публічно всі погодилися, що наступна зустріч активних студентів у Чикаго, пройде в українському Консульстві. Також завдяки співпраці ініціативної групи студентів та Консульства, може бути розроблена стратегія виявлення та об’єднання українських студентів українського консульського округу в Чикаго. Максим  домовився з керівництвом та студентською радою свого університету про підтримку створення організації українських студентів на базі  University of Illinois at Chicago. Окрім того, Чикаго нагально потребує українського освітньо-іфнормаційного центру для молоді та студентів, котрі прагнуть навчатися у США. Такий центр міг би стати рятівним жилетом для української молоді, котра перебуває у США нелагально, однак котра могла б здобувати академічну освіту в Америці та використати її на благо України.

До мозкового штурму в День Соборності України приєдналася і Дана Кришталь, представниця громадської організаціх у Чикаго “Помаранчева Хвиля”. Пані Дана запросила всіх учасників Злукакемпу долучатися до проектів “Помаранчевої Хвилі”.

Заключним моментом Злукакемпу стала дискусія на тему німих сторінок української історії, що пройшла  в Українському Національному Музеї.
Іслам Ісмаїлов, українець кримсько-татарського походження, народжений в Росії, поділився історію своєї родини, котра була депортована Сталіним з Криму. Максим Плахотнюк подарував Музею історичні книги-сповіді свого діда. А громадський активіст Діаспори пан Микола Кочерга, зворушив історією своєї родини. Пан Кочерга, завдяки якому відбудована в Батурині, столиці української Гетьманщини, церква Мазепи,  розповів про важливість історичної пам’яті для українців. “Українці повинні мати не просто гідність, а якусь гордість за себе і свій народ”, - запевняв Кочерга, розповідаючи також про необхідність українсько-американських досліджень археологічної пам’ятки “Кам’яна Могила”.

Злукакемп завершився короткою екскурсією в Українському Національному Музеї, Українському Інституті Сучасного Мистецтва, та дружньою вечереою у ресторані “Старий Львів”.

Якось по-родинному тепло пройшов цей день. А після мозкового штурму настало просвітлення. Українські студенти в Чикаго налаштовані передати естафету Злукакемпів іншим містам Америки, а подібні конференції мусять проводитися щорічно. Над тим і працюватимемо далі.  Бо, як кажуть, не словом, а ділом!

За допомогу та підтримку в проведенні Злукакемпу щиро вдячні:

• ·      Доктору Мирону Куропасю,  пані Марії Климчак, панові Миколі Кочерзі;
• ·      Доктору Богдану Оришкевичу з USA/USA – за дистанційну підтримку;
• ·      колективу кредитної спілки “Самопоміч”, а особисто Володимиру Тюну;
• ·      громадській організації “Помаранчева Хвиля”, а особисто Юрію Фігелю;
• ·      колективу Українського Національного Музею,  а особисто пані Лідії Ткачук, котра виступила прийомною родиною для одного з іногородніх учасників конференції;

До нових зустрічей та нових злук!